Культові споруди старообрядців-безпоповців в умовах репресивної політики царського уряду в Російській імперії в ХІХ столітті (на прикладі Харківської губернії).
Ключові слова:
культові споруди, молитовні будинки, каплиці, старообрядці, безпоповці, етноконфесійна ідентичність, офіційне православ’я, розкол, розкольники, конфесійний дискурс, ікони, стародрукиАнотація
Актуальним напрямом сучасної історіографії є дослідження культури старообрядців, умов збереження та ретрансляції етноконфесійної ідентичності, провідною складовою якої виступає релігійне повсякдення. Культові споруди старообрядців відігравали важливу роль в етноконфесійній культурі прибічників старої віри. Аналіз політики царського уряду та православного духівництва щодо культових споруд старообрядців в Харківській губернії в ХІХ ст., а також ролі старообрядницьких каплиць в релігійному повсякденні представників досліджуваної общини є метою даної роботи.
У статті розглянуті питання боротьби царської влади та офіційної церкви з культовими спорудами старообрядців в ХІХ столітті на прикладі Харківської губернії. Проаналізовано процес закриття молитовних будинків, обмеження старообрядців вільно відправляти релігійні обряди, що мало б призвести до поступового переходу представників даної конфесії до офіційного православ’я. На основі аналізу залучених до наукового обігу архівних джерел автор дослідив протистояння старообрядців репресіям із боку влади, намагання захистити культові споруди, право вільно відправляти обряди та зберегти традиції старообрядництва.
У висновках автор акцентує увагу на тому, що культові споруди відігравали важливу роль у релігійному повсякденні старообрядців як місце духовної консолідації, духовного розвитку та виховного центру молоді. Колективні відправлення обрядів (молитви, таїнства) були визначальним елементом збереження конфесійної ідентичності та ретрансляції її наступним поколінням. Боротьба із культовими спорудами старообрядців була провідною складовою репресивної політики царату проти представників даної конфесії. Закриття та поступове знищення молитовних будинків старообрядців-безпоповців мало, на думку представників цивільної влади та офіційного православ’я, прискорити перехід прибічників «розколу» в лоно панівної церкви. Проте репресії та гоніння згуртовували старообрядців, які шукали різноманітні шляхи зберегти віру батьків, відправляти релігійні обряди у власних молитовнях.
Посилання
Ершова О. П. Развитие законодательной системы в области раскола в 50–60-е годы XIX в. / О. П. Ершова // Старообрядчество: история, культура, современность. – 1995. – Вып. 4. – С. 26–31.
Бежан Е. М. Конфессиональная политика государства и церкви в отношении старообрядцев и русских сектантов Западной Сибири в первой половине XIX века: автореферат дис. ... кандидата исторических наук: 07.00.02 / Е. М. Бежан. – Омск, 2008. – 22 с.
Абакумов C. Н. Эволюция старообрядчества в Орловской губернии в конце XVIII – начале XX вв.: автореферат дис. ... кандидата исторических наук: 07.00.02 / С. Н. Абакумов. – Орел, 2010. – 30 с.
Васильева С. В. Государственная и церковная политика в отношении старообрядчества Байкальского региона: XVII–XXI вв.: автореферат дис. ... доктора исторических наук: 07.00.02 / С. В. Васильева. – Улан-Удэ, 2011. – 52 с.
Фишман О. М. Тихвинские карелы старообрядцы: методология и результаты комплексного изучения феномена локальной этноконфессиональной группы: автореферат дис. ... докто- ра исторических наук: 07.00.07 / О. М. Фишман. – С.-Пб., 2011. – 50 с.
Ильин В. Н. Политика государственной власти и официальной церкви в отношении старообрядцев на территории Томской губернии в 1832–1905 гг.: автореферат дис. ... кандидата исторических наук: 07.00.02 / В. Н. Ильин. – Барнаул, 2007. – 25 с.
Собрание постановлений по части раскола. – Т. 1: Постановления Министерства внутренних дел. – [Електронний ресурс]. – Лондон: Б. И., 1863. – С. 39 – Режим доступу: http://txt.drevle.com/static/books/sobranie_postanovleniy_mvd_po_chasti_raskola-1-1863-pdf.pdf
Там само. – С. 74–75.
Варадинов Н. В. История Министерства внутренних дел [Електронний ресурс] / Н. В. Варадинов. – Санкт-Петербург: тип. М-ва вн. дел, 1858–1862. – Т. 7: История распоряжений по расколу. – 1863. – С. 191. – Режим доступу: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003830412#? page=1
Державний архів Харківської області (далі – ДАХО). – Ф. 3. – Оп. 123. – Спр. 139. – Арк. 3.
Уложение о наказаниях уголовных и исправительных [Електронний ресурс]. – С.-Пб.: Б. И., 1845. – Стаття 215. – Режим доступу: http://музейреформ.рф/node/13654
ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 123. – Спр. 139. – Арк. 1.
ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 127. – Спр. 62. – Арк. 10.
ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 123. – Спр. 123. – Арк. 16.
ДАХО. – Ф. 40. – Оп. 31. – Спр. 253. – Арк. 53.
Там само. – Арк. 67.
Там само. – Арк. 85.
Там само. – Арк. 85–85-зв.
Там само. – Арк. 85–86.
Там само. – Арк. 98.
Там само. – Арк. 102.
Там само. – Арк. 102–103.
ДАХО. – Ф. 40. – Оп. 33. – Спр. 4. – Арк. 50.
Там само. – Арк. 50–50-зв.
ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 207. – Спр. 29. – Арк. 3.
Ершова О. П. Вказ. праця. – С. 29.
ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 219. – Спр. 129. – Арк.1–4.
ДАХО. – Ф. 40. – Оп. 47. – Спр. 2062. – Арк. 1.
ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 215. – Спр. 91. – Арк. 4–5.
