Нові сторінки історії Донбасу

Соціальна та благочинна діяльність земств Катеринославської губернії: інформаційний потенціал матеріалів діловодства.

Olga Saraeva

Стаття присвячена вивченню інформаційного потенціалу діловодних джерел Катеринославського губернського земства, що висвітлюють благодійну діяльність в Катеринославській губернії. Звіти Катеринославського губернського земства (земських зібрань і управ) надають можливість прослідити особливості благодійної діяльності Катеринославського губернського земства і визначити найважливіші критерії і напрямки допомоги нужденним. Головними напрямами благодійної діяльності губернського земства виступали: допомога малозабезпеченим і «ситуативним» нужденним – тим, які опинились у скрутному становищі у зв’язку з певними обставинами; відкриття шкіл; призначення стипендій учням; підтримка розвитку медицини.

Дослідницькі студії С. В. Бородаєвського з історії кооперативного руху.

I. Pyatnytskova

Мета статті полягає в аналізі життєвого шляху і наукових поглядів українського громадсько-політичного діяча, вченого, фахівця у галузі історії та теорії кооперативного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. Сергія Васильовича Бородаєвського.

Щодо правової бази та механізмів виїзду з УСРР іноземних біженців та військовополонених на початку 1920-х рр.

O. Bіelikov

У статті досліджується процес формування на початку 1920-х рр. правової бази та механізмів виїзду з УСРР іноземних біженців та військовополонених. Робота базується на аналізі даних документів, що зберігаються у фонді 5 ЦДАВО України (передусім це матеріали Центрального організаційно- адміністративного управління евакостолу). Протягом останніх шести років були зроблені перші кроки у напрямку дослідження реевакуації біженців та військовополонених. Однак тема залишається малодослідженою.

Метою цієї статті визначено аналіз нормативно-правових підстав для реевакуації «тимчасового населення» України у 1922–1923 рр. та розгляд ситуації з відправкою на батьківщину іноземців, яка склалася у цей час на місцях (на прикладі Донецької губернії).

Державні причини організованих міграцій в Українській РСР (1940–60-ті рр.).

N. Kasyanova

Стаття присвячена дослідженню причин, які спонукали радянське партійне керівництво до активного впровадження в якості соціальної політики керова- ної міграції. Вона набула форм організованих наборів робочих і сільськогос- подарських переселень. Висвітлення цих аспектів соціально-політичного курсу партії з точки зору мотивів і цілей є пріоритетним завданням дослідження. Крім того, автор ставить за мету розглянути конкретні економічні та політичні умови організованих міграцій. У рамках статті увагу зосереджено на блоці причин, пов’язаних з впливом адміністративно-бюрократичної системи. Зроб- лено висновок про домінування економічних і політичних причин, серед яких: 1) підвищена потреба в трудових ресурсах у період відновлення і під час пода- льшого нарощування економічного потенціалу; 2) різке скорочення працездат- ного населення внаслідок демографічних втрат у Другій Світовій війні; 3) збі- льшення площ орних земель на Півдні і Сході республіки; 4) формування соці- альної бази підтримки радянської влади в окремих районах УРСР.

Наведені фактори актуалізували питання про цілеспрямований вплив влади на міграційні процеси, підвищення ефективності їхнього розподілу до відпові- дних напрямів і доведення масштабів міграцій до масштабів, які б відповідали економічним і соціально-політичним потребам радянської держави.

Машинобудівники і машинобудівництво в індустріальній моделі Донбасу (друга половина 1940-х – 1980-ті рр.): проблеми та напрями дослідження.

O. Ostapchuk

Тема повсякденності є найбільш перспективним і актуальним напрямом сучасних історичних досліджень. Радянська історія залишається досить дискусійною. Цікавими є не тільки уявлення і оцінки цього періоду, а також їхній зв’язок з практичними життєвими стратегіями у конкретних історичних та соціальних умовах. Особливий інтерес представляє вивчення повсякденних практик і стратегій певних соціальних категорій. У центрі уваги представленого дослідження – працівник машинобудівної індустрії Донбасу у другій половині 1940-х – 1980-х рр. Метою статті є визначення тих питань і напрямів, які дозволять реконструювати антропологічний портрет радянського машинобудівника. Автор проаналізував основні особливості і характеристики, необхідні для вивчення цього питання. Серед них аспекти, що виділяють цю категорію робітників, – хронологічний, географічний, кваліфікаційний, соціальний, питання «культу» машинобудівника.

Дискурс окупації як механізм осмислення російської агресії проти України.

O. Styazhkina

Мета. Слова є ключовим елементом осмислення, розуміння і моделювання минулого, сьогодення і майбутнього. За допомогою слова створюються штучні реальності, які можуть і часто мають деструктивні наслідки для життя людей та існування держав і суспільств. Головний фокус статті – пошуки коректного порядку роздумів і «правильних слів» для опису і розуміння того, чим є і які наслідки може мати російська агресія проти України. Підходи. Велика історіографія Другої Світової війни, що склалася в Європі та у світі за десятиліття після її закінчення, зіграла важливу роль у формуванні концепцій осмислення минулого Європи і прогнозування її майбутнього. Однак, незважаючи на прояв в європейській історіографії «маленької людини у війні та окупації», власне звичайна людина в екстремальних обставинах війни так і залишалася невписаною до європейського гранд-наративу. Відсутність детального знання і пильної уваги до долі звичайних людей, що опинилися в окупації, можливо, було однією, але не єдиною, причиною європейської сліпоти у розумінні та описі російсько-української війни. Європейці бачили ситуацію в Україні через призму російської пропаганди, але не через своє минуле, свої власні історії виживання / проживання в умовах нацистської окупації. Основою методології статті є порівняльний соціально-антропологічний аналіз, заснований як на сформованих історичних наративах про роль злочинців, жертв, зрадників, героїв, обивателів у період окупації в роки Другої Світової війни, так і на документальній джерельній базі – документах законодавчої і виконавчої влади, свідченнях очевидців, матеріалах кримінальних переслідувань, усних історіях, матеріалах окупаційної преси.

Василь Пірко – дослідник по життю.

N. Temirova

У сучасному науковому просторі виділяється постать Василя Олексійовича Пірка, який опановував недосліджені раніше аспекти минулого України та Донбасу, зокрема. Проте його науковий доробок і внесок у поступ історичної науки залишається не оціненим. Постать і творчість В. Пірка малою мірою представлені в дослідницькому полі. Загальні біографічні дані та характеристика його діяльності містяться у довідковій літературі. Подана інформація занадто стисла, щоб сформувати уявлення про цю людину та науковця. Тому метою даної статті є вивчення внеску В. Пірка у розвиток історичної науки. Для її досягнення розв’язуватимуться такі завдання: формування творчої біографії історика, показ його внеску у вивчення землеволодіння в Галичині, аналіз доробку по вивченню заселення території Донбасу.

Опрацювання біографічних та історіографічних матеріалів дозволило показати В. Пірка як дослідника та організатора історичної науки. Він протягом двадцяти років очолював кафедру в Донецькому національному університеті, навколо гуртувалися молоді дослідники, які за його підтримки здійснили власні професійні дослідження.

Протягом життя науковець брався за вивчення нагальних сюжетів історії, прагнучи заповнювати «білі плями» в історичному знанні. До таких відносилися становище галицького села у ХVІІІ ст., колонізація Південної України в ХVІ–ХVІІІ ст., заселення території сучасного Донбасу у ранньомодерну добу. Своєю професійною діяльністю професор В. Пірко сприяв розвитку історичної науки та формуванню громадянського суспільства.

Стуканов Є. М. (1931–2012 рр.): життя, діяльність, творчість (до 85-ї річниці від дня народження).

J. Stukanova

Здійснене дослідження життєвого шляху, професійної – науково- педагогічної – і творчої діяльності історика-архівіста, викладача Донецького національного університету Євгена Миколайовича Стуканова (1931–2012 рр.). Розглянуті такі аспекти проблеми, як-от: біографія Є. М. Стуканова, його професійна діяльність як вченого-архівіста і викладача у сфері архівознавства, а також творча діяльність як самодіяльного музиканта, композитора і поета, аматора-електронщика.

Південноукраїнське місто: зміни у процесі модернізації (1870–1900 рр.).

T. Vodotyka

Стаття присвячена загальним тенденціям змін у структурі населення міст півдня України в період 1870–1897 рр. на основі переписів населення останньої чверті ХІХ століття. Автор показує еволюцію професійного й етнічного складу жителів міст в останній чверті XIX століття. Становлення нових галузей економіки (таких як фінанси, сфера послуг) проілюстровано статистичними даними. Автор досліджує взаємозв’язок між традиційними і промисловими сферами зайнятості на тлі загального процесу формування індустріального суспільства. Для аналізу обрано статистичні дані переписів Миколаєва та Катеринослава.

Радянізація міського простору Вінниці у 1920–1930-ті рр.

K. Kuzina

Актуальність. Стаття присвячена змінам міського ландшафту м. Вінниці в 1920–1930-ті рр. Ці зміни були пов’язані з політикою радянської влади, спрямованої на перетворення простору міста, і мали символізувати настання нової радянської епохи. Цілі і завдання. На основі історичних джерел і наукової літератури проаналізувати радянську містобудівну політику у м. Вінниці у зазначений період, яка включала архітектурні заходи та топоніміку.

Релігійне повсякдення хлистів у ХІХ ст. (на прикладі Харківської губернії).

T. Arzumanova

Стаття присвячена висвітленню секти хлистів в Харківській губернії в ХІХ ст. Аналіз архівних джерел дозволив автору розкрити особливості релігійного повсякдення хлистів у цьому регіоні, виявити вплив віровчення на стиль життя, базові моральні принципи та норми поведінки.

Дослідження базується на аналізі архівних джерел Державного архіву Харківської області. Допити підозрюваних у сектантстві, свідчення представників цивільної влади та священників, плітки щодо сектантів дозволяють розширити нашу уяву про секту хлистів. Робота з джерелами вимагає критичного підходу через високий ступінь суб’єктивізму, негативного ставлення до хлистів в російському суспільстві ХІХ ст. Слід також зауважити, що хлисти під час допитів або заперечували своє членство в секті, або абсолютно уникали розповідей про сутність їхньої релігійної обрядовості, віровчення, моральних принципів. Брак інформації породжував домисли сучасників, які переростали у міфи про девіантну поведінку хлистів. Лише максимальне залучення архівних джерел дозволяє фрагментарно відтворювати картину релігійного повсякдення представників хлистівської секти.

«Руководство для сельских пастырей» як джерело з історії повсякденного життя сільського парафіяльного духовенства українських єпархій РПЦ.

N. Bіelikova

У статті аналізуються тексти, що були опубліковані у журналі «Руководство для сельских пастырей» у період з 1860 по 1917 рр., з метою виявити ступень їхньої інформативності й доцільності використання у якості джерел щодо дослідження історії повсякденності сільського парафіяльного духовенства українських єпархій РПЦ у Російській імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Щотижневий богословсько-публіцистичний журнал, що був орієнтований, у першу чергу, на парафіяльне духовенство, містив чисельні матеріали з історії, етнографії, педагогіки, природознавства, медицини, коментарі до поточних суспільно-політичних процесів, бібліографічні огляди, дорожні нотатки, побутові нариси, художні та публіцистичні твори. Незважаючи на наявність низки наукових розвідок із проблем розвитку церковної преси в Російській імперії, питання висвітлення повсякденного життя сільського православного священи- ка на сторінках «Руководства» ще не привертало уваги з боку дослідників, й саме це обумовило актуальність цієї статті. У ході роботи усі наявні публікації із визначеної тематики були об’єднані у декілька груп за проблемно- хронологічним принципом, а саме: власне побутове життя священиків та членів їхніх родин (родинні відносини, виховання дітей, домашній устрій, одяг і зовнішній вигляд, дозвілля тощо); матеріальне забезпечення парафіяльного духовенства; взаємини священика із парафіянами; місце сільського духовенства у суспільному житті та його позакультова діяльність; висвітлення побутового життя духовенства у світській літературі та матеріали комплексного характеру, що містили інформацію щодо низки вище означених проблем.

На основі здійсненого аналізу було зроблено висновок про високу інформативну спроможність матеріалів журналу «Руководство для сельских пастырей», можливість та необхідність їхнього використання при дослідженні про- блематики повсякденного життя сільського духовенства українських єпархій Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Титул і зміст збірника статей Нові сторінки історії Донбасу.

Двадцять п’ята збірка «Нові сторінки історії Донбасу» сформовано за результатами першої Всеукраїнської конференції «Лихолобовські читання», яка була проведена 29–30 жовтня 2016 року на пошану засновниці журналу, фундаторки наукових шкіл з історії вугільного Донбасу, радянської урбаністики, вивчення тоталітарних режимів доктора історичних наук професора Зої Григорівни Лихолобової (1926–2014). У новому номері щорічника вміщено статті істориків – докторів та кандидатів наук, аспірантів та викладачів університетів та академічних наукових установ України.
Збірку укладено за проблемно-хронологічним принципом. У ній виділено такі рубрики: «Джерелознавчі та історіографічні дослідження», «Актуальні проблеми історичної науки», «Видатні дослідники історії Донеччини та Луганщини», «Релігія в історії України», «Урбанізаційні процеси в Україні», «Політичні репресії як прояв тоталітарного режиму», «Регіональна історія як складова історичної науки», що відповідають назвам секцій, у яких опрацьовувались доповіді конференції. Рекомендовано науковцям, студентам, учителям та широкому колу читачів.

Переднє слово

Редакційна колегія

Двадцять п’ятка збірка «Нові сторінки історії Донбасу» сформована за ре- зультатами першої Всеукраїнської конференції «Лихолобовські читання», що її було проведено 29–30 жовтня 2016 року на пошану засновниці і незмінної, аж до самого відходу у Вічність, редакторки журналу, фундаторки наукових шкіл з історії вугільного Донбасу, радянської урбаністики, вивчення тоталіта- рних режимів доктора історичних наук, професора Зої Григорівни Лихолобо- вої (1926–2014). У черговому номері щорічника вміщено статті істориків – докторів та кан- дидатів наук, аспірантів та викладачів університетів та академічних наукових установ України. Збірку укладено за проблемно-хронологічним принципом, в ній виділено наступні рубрики: «Джерелознавчі та історіографічні дослідження», «Актуа- льні проблеми історичної науки», «Видатні дослідники історії Донеччини та Луганщини», «Релігія в історії України», «Урбанізаційні процеси в Україні», «Політичні репресії як прояв тоталітарного режиму», «Регіональна історія як складова історичної науки», що відповідають назвам секцій, у яких опрацьову- вались доповіді конференції.

Польський громадсько-політичний рух у Наддніпрянщині в перспективі історичної регіоналістики.

N. Gromakova

Польський політичний рух виступав визначальним чинником суспільного і духовноультурного життя Наддніпрянської України в XIX – початку ХХ ст. В умовах відсутності легальних каналів національної комунікації і національного політичного життя саме суспільно-політична діяльність перетворювалася на один з фундаментальних принципів польського патріотизму. Вивчення польських суспільно-політичних практик сприятиме визначенню чинників формування і особливостей реалізації урядових стратегій вирішення «польського питання» у регіоні, дослідження специфіки впливу польського суспільного життя на публічний простір Наддніпрянщини.

Метою статті є вивчення польського суспільно-політичного руху в українських землях в контексті досліджень сучасної історичної регіоналістики. Автором проаналізовані та узагальнені основні теоретико-методологічні підходи до вивчення проблем суспільної діяльності поляків, визначені фактори, які зумовили еволюцію польського руху, його вплив на регіональну політику царизму. Застосування методологічного апарату соціальної та регіональної історії, культурологічних, гендерних і фемінологічних студій, імперіології, етнополітології розширює межі наукового дискурсу і одночасно – дозволяє комплексно дослідити еволюцію суспільно-політичної діяльності поляків, визначити головні напрямки і форми активності, соціальний склад учасників, регіональну специфіку тощо.

Автор дійшов висновку, що широкий спектр досліджень, присвячених проблемам генезису польських суспільно-політичних рухів модерного періоду, свідчить про актуальність цієї проблематики у контексті історичного розвитку Східної Європи. Історія суспільно-політичної діяльності поляків у межах Російської імперії знаходиться у центрі уваги як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, оскільки є складовою імперських модерних політико-правових, соціокультурних і соціально-економічних трансформацій. Генезис польського руху став відповіддю на загрози збереженню національної ідентичності в умовах реалізації націоналістичного імперського проекту, в основі якого було сприйняття Наддніпрянщини як історичного простору Російської держави.

Сторінки історії профспілкової організації Сталінського педагогічного інституту (1930–1940 роки).

M. Trojan

У сучасному українському суспільстві відбуваються фундаментальні зміни у тому числі у сфері освіти. Її становище ускладнилось у зв’язку з евакуацією частини освітніх установ з території Донецької та Луганської областей. Вимушеним переселенцем став і Донецький національний університет імені Василя Стуса. На новому місці освітянам довелося налагоджувати роботу майже з нуля. На думку автора, подібна ситуація була характерна і для 1930–1940 років, коли відбувався процес становлення нового навчального закладу. Автор намагається через призму історії профспілкового руху показати історію становлення та розвитку інституту у 1930–1940 роки. Дослідження базується на архівних матеріалах.

Автор висвітлює процес становлення Сталінського педагогічного інституту від початку його заснування у 1937 р. до кінця 1940-х рр., аналізує роль громадських організацій у його діяльності. Особлива увага звертається на матеріальне становище студентів та викладачів інституту в 1930–1940 рр. Автором простежується процес формування трудового колективу навчального закладу, висвітлюються репресії серед викладачів та керівного складу студентської профспілки. У статті також приділяється увага формуванню матеріально- навчальної бази Сталінського педінституту, впливу партійної організації на його діяльність.

Результатом проведеного дослідження є висвітлення складного процесу формування та розвитку Сталінського педагогічного інституту через призму діяльності його профспілкової організації у 1930–1940 рр.

Радянська пропаганда 1937–1938 років про політичні репресії.

N. Brivko

«Великий терор» в СРСР 1937–1938 років є однією з трагічних сторінок історії ХХ століття. Ця проблема і зараз є дискусійною, а за деякими аспектами – мало вивченою, незважаючи на певну доступність архівних матеріалів. Це стосується також питаннь впливу радянської пропаганди на суспільство, його прояви і подальшої трансформації. Тому мета цієї статті – показати «Великий терор» очима його замовників, ідеологів і жертв, використовуючи безпосеред- ні публікації газет загальнореспубліканського і місцевого значення.

У статті розглядаються питання впливу радянської пропаганди на морально-політичну атмосферу суспільства у роки «Великого терору» на прикладі публікацій і заміток газет «Комуніст», «Більшовик», «Вісті» та інших всеукраїнських та регіональних видань на тлі проведення показових процесів 1937– 1938 рр., переважно на прикладі процесу «Антирадянського троцькістського центру» на початку 1937 р.

Конкретні приклади ілюструють сутність репресивної політики сталінського режиму, що активно використовував засоби масової інформації як пропага- ндистський механізм впливу на населення не тільки України, а і всього СРСР.

Таким чином, підсумком дослідження є демонстрація зв’язку радянської пропаганди сталінського терору на ставлення людей до тих подій, що відбувалися, і до оточуючих їх людей в роки «Великого терору».

До питання образу ворога СРСР у сучасній науковій літературі.

А. Yakovliev

Будь-який образ, який формується у свідомості людини, – явище багатогранне і є актуальним для сучасних історичних досліджень. Граничними у ви- вченні цього комплексу питань стали події, пов’язані зі зникненням СРСР на політичній карті світу і появою на його території незалежних держав. Зміна політичного режиму і суспільного устрою принесла дослідникам довгоочікувану свободу творчості, позбавила обмежень, які були нав’язані ідеологами та цензурою, що дозволило торкнутися вивчення проблем радянської пропаганди.

У свою чергу, «образ ворога» є невід’ємною частиною суспільного розуміння світу. Для радянської епохи у формуванні цього образу значну роль відіграв компонент, який підкреслював його ідеологічну складову – саме пропаганда нав’язувала і створювала образи основних ворогів СРСР у свідомості громадян. При вивченні цієї проблеми є важливим аналіз історіографічних напрацювань, який дозволить визначити ступінь вивченості цього питання і визначити подальші орієнтири майбутніх досліджень.

Метою статті є дослідження проблеми образу ворога СРСР у сучасній науковій літературі. Автором розкрито причини зростання кількості робіт, присвячених проблемам пропаганди, у тому числі і механізмам створення, психологічним моментам формування і умов виникнення образів внутрішнього і зовнішнього ворогів у період існування Радянського держави.

Результати дослідження дозволяють встановити рівень вивченості цієї проблеми для визначення малодосліджених аспектів образу ворога в СРСР.