Дискурс окупації як механізм осмислення російської агресії проти України.

Анотація

Мета. Слова є ключовим елементом осмислення, розуміння і моделювання минулого, сьогодення і майбутнього. За допомогою слова створюються штучні реальності, які можуть і часто мають деструктивні наслідки для життя людей та існування держав і суспільств. Головний фокус статті – пошуки коректного порядку роздумів і «правильних слів» для опису і розуміння того, чим є і які наслідки може мати російська агресія проти України. Підходи. Велика історіографія Другої Світової війни, що склалася в Європі та у світі за десятиліття після її закінчення, зіграла важливу роль у формуванні концепцій осмислення минулого Європи і прогнозування її майбутнього. Однак, незважаючи на прояв в європейській історіографії «маленької людини у війні та окупації», власне звичайна людина в екстремальних обставинах війни так і залишалася невписаною до європейського гранд-наративу. Відсутність детального знання і пильної уваги до долі звичайних людей, що опинилися в окупації, можливо, було однією, але не єдиною, причиною європейської сліпоти у розумінні та описі російсько-української війни. Європейці бачили ситуацію в Україні через призму російської пропаганди, але не через своє минуле, свої власні історії виживання / проживання в умовах нацистської окупації. Основою методології статті є порівняльний соціально-антропологічний аналіз, заснований як на сформованих історичних наративах про роль злочинців, жертв, зрадників, героїв, обивателів у період окупації в роки Другої Світової війни, так і на документальній джерельній базі – документах законодавчої і виконавчої влади, свідченнях очевидців, матеріалах кримінальних переслідувань, усних історіях, матеріалах окупаційної преси.